Що подивитись в Чернігівській області: пам’ятки, маловідомі місця, природні пам’ятки, замки і садиби
Палац і парк Тарновських в Качанівці
Фото instagram.com/zalvovska
Палац і парк Тарновських у Качанівці відмінно збереглися до сьогодні, навіть не дивлячись на те, що в радянські часи палац сильно постраждав.
Історія палацу починається з подарунка. Справа в тому, що першому власнику маєтку Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському, селища Парафіївка і Качанівка були подаровані імператрицею Катериною II.
Після Петра Румянцева в 1796 році садиба в Качанівці перейшла у спадок до його сина Сергія Петровича Румянцева, який в 19 травня 1808 року продав її Григорію Почеці. Після смерті дружини, садиба перейшла до її сина від першого шлюбу, камер-юнкера Григорія Степановича Тарновського, який і перебудував палац до такого виду, яким ми знаємо його зараз.
Палац Розумовського в Батурині
Батуринський палац – палац останнього запорізького гетьмана Кирила Розумовського в Батурині, збудований в середині XVIII століття Квасовим і повністю перебудований в 1799-1803 роках за проектом Камерона.
Палац в Батурині не раз приходив в запустіння і відновлювався. В кінці XX століття знаходився в напівзруйнованому стані. Палацово-парковий ансамбль відновлений на початку XXI століття за дорученням Віктора Ющенка як унікальна спадщина української державності. Варто відзначити, що палац у Батурині має 55 кімнат.
Батуринська фортеця
Фото telegraf.in.ua
Реконструйована дерев’яна фортеця над річкою Сейм, де з 1669 по 1708 роки розташовувалася укріплена резиденція трьох українських гетьманів: Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи. Батуринська фортеця була закладена в 1625 році на давньоруському городищі польським магнатом А. Пясочинським. У 1664 році, коли Батурин уже був сотенним козацьким містечком, фортецю не змогли взяти приступом війська польського короля Яна Казимира.
Батуринська фортеця складалася з зовнішніх міських земляних укріплень з частоколом і цитаделі (замку), де знаходилася резиденція гетьманів. Тут був кам’яний гетьманський будинок і дерев’яна Воскресенська церква, в’їзні ворота і три вежі.
Тростянецький парк
Тростянецький парк був побудований в XIX столітті представником старовинного гетьманського роду І. Скоропадським (онук гетьмана І. Скоропадського). Це один з найкрасивіших ландшафтних парків України, де на плоскій ділянці землі були насипані штучні гори (висота до 30 м), що нагадують Альпи.
Спочатку були посаджені дерева місцевих порід: сосна, ялина, береза, дуб, а потім в штучно створеному ландшафті були висаджені екзотичні види: сосна Веймутова, сибірська ялина, кедр сибірський, сосна чорна, тсуга, ялівець та ін. Всього – 623 видів.
Роботи тривали до смерті Скоропадського 1887 року. Він похований на території парку, на пам’ятнику викарбувані слова:
«Любий друже! Сад, в якому ти гуляєш, посаджений мною; він служив мені втіхою в моєму житті. Якщо ти помітиш безлад, що веде до знищення його, то скажи про це хазяїну саду: ти зробиш добру справу ».
Зараз дендрологічний заповідник підпорядкований НАН України, проводяться екскурсії.
Читайте
Собор Різдва Пресвятої Богородиці в Козельці
Собор Різдва Пресвятої Богородиці в Козельці вважається одним з найкрасивіших в країні пам’ятників українського бароко.
Цей чудовий храм з пишним декором і прекрасним іконостасом побудований в 1752-63 роках на замовлення Розумовської в подяку Богу за щасливу долю її синів Олексія і Кирила, що зайняли високе положення при дворі імператриці Єлизавети.
Читайте:
Музей рідкісної книги
Музей рідкісної книги Ніжинського держуніверситету розташований на другому поверсі Фундаментальної бібліотеки університету.
В основу бібліотеки належить 2,5 тисяч томів особистого зібрання книг графа А. Кушелева-Безбородько, який був попечителем Гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.
В експозиції представлено безліч унікальних європейських і слов’янських видань XVI – поч. ХХ століть – рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона, «Іліади» та «Одіссеї» Гомера, «Енеїди» Вергілія, класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.
Особлива гордість музею – запрестольна Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря, подарунок Яворського.
Величезного розміру фоліант важить майже 18 кг, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.
Спасо-Преображенський монастир у Новгород-Сіверському
Фото ua.igotoworld.com
Спасо-Преображенський монастир заснований в 1033 році князем Мстиславом Тмутараканським і служив князівською резиденцією.
Тут було зведено кам’яний Спаський собор, звідки відправився в похід на половецькі землі князь Ігор Святославич – головний герой «Слова о полку Ігоревім».
Палац Галаганів
Палац Галаганів в Сокиринцях побудований на початку XIX століття. Палац оточує чудовий парк з озером, газонами і алеями.
Зараз палац займає аграрний ліцей, відкрита кімната-музей Вересая, у дворі встановлений пам’ятник. Екскурсії слід замовляти заздалегідь.
Антонієві печери в Любечі
Найдавніша культова споруда Любеча – підземний храм, викопаний в XI столітті Антонієм Печерським.
Засновник і перший ігумен Києво-Печерської обителі народився в Любечі в 983 році.
За переказами, звідси він відправився в Палестину, прийняв постриг на Афоні, і, повернувшись через кілька років на Русь, став засновувати печерні монастирі – на Буковині, в Києві і на Чернігівщині. До Чернігова він пішов після конфлікту з київським князем, а останні роки життя провів на батьківщині – в Любичі, де і заснував свою останню печерну обитель.
Седнів
У містечку Седнів туристів приваблює кам’яниця Лизогубів і Воскресенська церква 1690 року зі усипальницею цього козацько-старшинського роду; садиба з парком XIX століття, де бували Тарас Шевченко і Леонід Глібов, а також дерев’яна Георгіївська церква 1745 року.
Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир
Фото instagram.com/chirikalove
Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир заснований в 1600 році києво-печерським ченцем Іоасафом на землях князів Вишневецьких.
Монастир використовувався в якості бази повстанців під час народних повстань проти шляхти, в результаті чого, який було зруйновано. Відродженням в 1639 році зайнявся київський митрополит Петро Могила, а пізніше його обитель потрапила під опіку українських гетьманів.
Цукровий завод в Парафіївці
Фото instagram.com/chirikalove
Цукровий завод в Парафіївці заснований в 1846 році поміщиком Г. Тарновським, який проживав в родовому маєтку в сусідній Качанівці. У 1852 році підприємство вступило в дію і вже в перший сезон роботи виробило цукру-піску, патоки і жому на суму близько 500 тис. руб.
У другій половині XIX століття завод був одним з найпотужніших цукропереробних підприємств Чернігівської губернії, де використовувалися передові на той час технології – парові машини. У 1897 році маєток Тарновських у Качанівці разом з Парафієвським цукровим заводом було куплено за мільйон рублів «цукровим королем» П. Харитоненко.
Цукровий завод в Парафіївці до останнього часу залишався одним з провідних підприємств Ічнянського району, але з 2011 року не працює.
Блакитні озера в Олешні
Фото ecousadba.in.ua
«Голубими озерами» в Олешні називають затоплені піщані кар’єри з видобутку кварцового піску.
Вважається, що кристально чиста вода чотирьох озер, розташованих серед соснового лісу, має навіть цілющі властивості.
Вода в озерах має яскраво блакитний і навіть лазуровий колір, оскільки їх дно покривають поклади особливого кварцового піску.
Палац графа Румянцева-Задунайського
Фото we.org.ua
Палац в східному стилі з елементами готики побудував в XVIII столітті граф Румянцев-Задунайський. Тут господар маєтку приймав Катерину II під час її подорожі до Криму. Частина палацу була розібрана в XIX столітті за наказом поміщика Судиєнко, який тут оселився. У радянські часи на території садиби розмістили піонерський табір.
Зараз це дитячий оздоровчий табір «Сузір’я».
Джерело «Ушівська криниця»
Джерело «Ушівська криниця» знаходиться на березі річки Лоска, правої притоки Десни, в кілометрі від села Ушівка в сторону Об’єднаного. З-під землі б’ють потужні джерела питної води, утворюючи невелике озерце. Статус пам’ятки природи «Ушівська криниця» отримала в 1964.
Де зупинитися
Booking.comАвтор Світлана Бондаренко