Що подивитись в Хмельницькій області

Фото  24tv.ua

Видатний український геолог і академік Павло Тутковський писав:

 «Ці гори – одне з найкрасивіших творів природи, і нічого подібного ви не знайдете ніде в Європі, навіть, можливо, в усьому світі ».

 Дійсно, Подільські Товтри є унікальними за своєю природою. Аналогів подібної геологічної структури  в світі немає. Є подібні гряди у Великобританії та  США, але точно таких немає. Це єдиний гірський кряж, що з’явився не в результаті якихось тектонічних процесів і змін, а з розвитком життєдіяльності живих організмів.

Така ж геологія у Великого Бар’єрного рифу в Кораловому морі, що простягнувся на 2500 кілометрів уздовж північно-східного узбережжя Австралії. Але вона все-таки підводна структура, і постійно змінюється. Так що, без перебільшення, на території України розташована унікальна природня пам’ятка.

Товтри є менш протяжними, ніж Великий Бар’єрний риф. Однак їх унікальність полягає в тому, що знаходяться вони на суші, хоча і сформувалися в прибережній зоні мілководних морів.

Тут навіть є справжній бар’єрний кораловий риф, який простягнувся вздовж давньої берегової лінії Сарматського (міоценового) моря, яке існувало тут 25 млн. років тому. Через вивітрювання і розмивання вапняк набуває різні химерні форми – тут зустрічаються колони, «гриби», стовпи, неприродні на вигляд нагромадження валунів і каменів.

Коли ж внаслідок горотворних процесів в Карпатах і тектонічних рухів Волинсько-Подільської плити територія нинішнього Поділля почала підвищуватися, море відступило і поступово зникло. Там, де стояли теплі води, тепер височіють гори, що отримали назву Подільські Товтри.

Зараз це національний природний заповідник. Тутешній мікроклімат створює особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких більшість – лікувальні. А 60 з них занесені до Червоної книги!

Меджибізька фортеця

Меджибізький замок-фортеця розташований в селищі Меджибіж, в 30 кілометрах на схід від міста Хмельницького. Ця споруда – свідок протиборства між українцями і польською шляхтою.

На подвір’ї фортеці археологи знайшли кам’яний форпост XIV століття, залишки валів і будівель часів Стародавньої Русі, а також знаряддя праці пізнього палеоліту, фрагменти Трипільської культури (V століття до н. е.).

Перші давньоруські зміцнення тут були зведені ще до монгольської навали, однак у середині XIII століття вони за наказом монголів були зірвані, як і на всій іншій території Поділля.
Після того як литовці 1362 року відвоювали Поділля у татар, на місці колишніх укріплень був споруджений укріплений замок. У 1540 році гетьман Микола Синявський його реконструював – була створена нова система укріплень, яка і збереглася до наших часів. В замку неодноразово зупинявся Богдан Хмельницький.

Кажуть, що фортеця приховує ще чимало таємниць – за легендою, в підземних ходах фортеці заховано золоту карету та кілька возів зі сріблом.

Місто – музей

Фото wikiwand.com

Природа подарувала Україні рідкісний куточок, який є перлиною Подільського краю, – курорт Сатанів, розташований в Городоцькому районі Хмельницької області.

Має він ще одну назву – «Подільська Швейцарія”, тут серед рівнинного краю – низка сопок, густо порослих лісом, в долині річка і озеро. Як відзначають вчені, це місце – явище унікальне не тільки в Європі, але і у всьому світі. Адже на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел, різних за складом і унікальних за своїми лікувальними властивостями.

Ця земля багата і своєю історичною спадщиною: в давнину тут знаходився центр язичницької релігії східних слов’ян. І до цього дня сюди з’їжджаються язичники з усього світу. У той же час християнський монастир XVI століття, в якому побував Петро I, свідчить про те, що ця територія була оплотом християнства.

Від Сатанова лежить дорога на гору Богит, саме тут знаходилося велике язичницьке святилище-городище, в центрі якого стояв один з найбільш шанованих в Київській Русі Збруцький ідол. Тут відбувалися релігійні обряди, в тому числі жертвопринесення. Тут же, за рукотворним валом, насипаним древніми слов’янами, знаходиться городище-святилище Звенигород, яке було головним і найбільшим за розмірами в складі Збруцького культового центру.

Археологами на території святилища відкрито і досліджено три капища з жертовними ямами, жертовні камери, вісім будинків, два колодязі для жертвопринесення, житла жерців.

В Сатанові можна побачити ще одне загадкове спорудження – «дольмен». Це величні ворота, складені з кам’яних брил, які, ймовірно, мали астрономічне призначення. Спорудження вважають своєрідним «українським Стоунхенджем». За іншою версією, “дольмен” уособлював містичні ворота між двома світами.

Крім того, тут до нашого часу зберігся замок XVII століття, єврейська синагога 1532 року, пам’ятник «Плаче Ісус» (1653 рік), древнє єврейське кладовище (перше поховання датоване тисячі п’ятсот сімдесят шостим роком), Свято-Троїцький монастир (939 рік), який спочатку був печерним. 

В пошуках Атлантиди

Відома спелеологам всього світу печера Атлантида розташовується поблизу села Завалля Кам’янець-Подільського району. Загальна її довжина – 2525 метрів.

Це єдина в Україні трьохрівнева горизонтальна печера, відомості про яку містяться в міжнародних енциклопедіях і спеціалізованих довідниках.

За легендою, у верхній частині схилу, над печерою колись стояла невелика церква. Одного разу вона провалилася під землю в карстову прірву, після чого село і отримало назву Завалля. Про печеру тоді ще не знали, але люди розуміли, що подібні явища пов’язані з пустотами під землею.

За часів СРСР, в 1950-х роках в цих місцях був організований кар’єр з видобутку гіпсу.

Однак незабаром його довелося закрити через велику кількість пустот. У 1969 році залишками від кар’єру отворами зацікавилися київські спелеологи – так була відкрита унікальна печера. За дивовижну красу її назвали Атлантидою.

Серед карстових печер України вона займає особливе місце. Її стіни складаються не з слизької глини, а в більшості з кристальних утворень. Саме завдяки різноманітності і красі кристалів Атлантида здобула світову популярність – її навіть називають справжнім мінералогічним музеєм. 

Свій «Версаль»

Садиба Самчики (Старокостянтинівський район) в однойменному селі є одним з найбільш примітних місць на території України, оскільки її забудова, архітектура і інтер’єри приміщень зберегли свій вигляд з XIX століття.

Витончений палац і комплекс господарських споруд, серед яких Китайський павільйон з дахом як у пагоди, розташовані в парку на березі озера. Зали палацу декоровані ліпниною, розетками, фризом, складальними паркетами, рельєфними сюжетними композиціями. За однією з версій, унікальний фресковий розпис палацу виконав видатний російський художник Михайло Врубель.

Самчиковські інтер’єри вважаються одними з найбільш виражених в мистецтві палаців XVIII-XIX століть в Україні. Палац із чіткою симетрично-осьовою композицією, геометрично виразним і зручним плануванням приміщень, суворими архітектурними формами є зразком будівлі в стилі ампір. Ще з XIX століття за Самчиками  закріпилася назва «український Версаль». 

Затоплене місто

Фото uazmi.org

Найстарішим монастирем Середнього Подністров’я вважається Бакотський Михайлівський печерний монастир. Він був заснований в XI столітті і розташовувався в скелі на висоті 120 метрів. Келії знаходилися в печерах.

За легендою, в монастирі знайшли притулок ченці і прості люди, що рятувалися від татаро-монгольського війська. Сховавшимся тут людям обіцяли свободу в обмін на зречення від віри в Христа. Але, жодна людина не вийшла з печер. Втомившись чекати, монголи замурували входи в печери, і всі люди загинули.

У XV столітті сталося обвалення великої скелі, в результаті чого частина монастиря опинилася під завалом. У 1893 році на місці стародавньої церкви збудували нову, дерев’яну, вона простояла до 1960 року.

Історія селища Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

Місце вважається одним із самих мальовничих: з гори відкриваються прекрасні види на закруті Дністра. Клімат тут м’який, теплий, який можна порівняти з Ялтою. Кажуть навіть, у вересні крізь прозорі води Дністра можна побачити дно того самого Сарматського моря, яке вирувало тут мільйони років тому.

Автор Оксана Дяченко